Можна навіть висунути цілком логічну версію того, чому з 2004 по 2011 роки, поки Bristol Fighter сходив зі стапелів у Бристолі, знайшлося щось близько десятка бажаючих придбати цю модель (чи трохи більше, точної цифри немає). Версія виглядає наступним чином: навіть на початку «нульових», коли покупець у Старому Світі вже був відверто розбещений пропозиціями заводських тюнінгових підрозділів німецьких виробників, апарат з V10 об'ємом 8 літрів у моторному відсіку як для Європи виглядав надлишково — щось з серії «що занадто — то нездраво».
Хоча команда, що працювала над створенням Bristol Fighter, схоже хотіла саме цього: щоб поява їх машини стала подією в автомобільному світі.
Інакше навіщо, наприклад, встановлювати далекі від практичності дверцята типу «крило чайки»?
А двигун? Під капотом тут 8-літровий атмосферний V10 — і якщо дивлячись на цю комбінацію цифр та літер вона здалася Вам знайомою, в цьому нема нічого дивного: мова дійсно йде про одного з двох рекордсменів по об'єму двигунів серед легковиків (нагадаю, у монструозного квадротурбо W16 від Bugatti такий само об'єм: 8 літрів). І в своєму оригінальному вигляді цей атмосферний V10 з двома клапанами на циліндр (!), який було розроблено у концерні Chrysler, з початку 90-х років встановлювали під капот Dodge Viper (якщо точніше, з 1992-го). Це авто створювалося як сучасний варіант канонічної Cobra, тож не дивно, що для забезпечення потрібної динаміки об'єм двигуна спочатку становив 8 літрів; потужність при цьому складала 406 к.с. на 4600 об/хв, а піковий обертаючий момент — 630 Нм на 3600 об/хв. Спринт 0-100 км/год Dodge Viper RT/10 виконував за 4.7 с, що для 1992 року було непоганим результатом.
І наврядчи когось здивує, що за таких показників витрати пального під час руху містом становлять десь 25 л/100 км.
Інженери, що працювали над Bristol Fighter, вирішили, що їх створінню потрібен саме такий двигун. Втім, під капот потрапив все ж таки модифікований варіант.
Він становив собою 8-літрову атмосферну установку, однак її потужність становила 525 к.с. на 5500 об/хв, а піковий обертаючий момент складав 712 Нм на 4200 об/хв. Із допомогою 6-ступеневої механічної або 4-ступеневої автоматичної коробки тяга передавалася на задні колеса, які прискорювали авто вагою 1540 кг до 100 км/год за 4 с (показник, наведений виробником).
У Bristol наголошували, що Fighter мав близьке до ідеального розподілення ваги (52% на задні колеса) та дуже низький центр ваги, що допомогло забезпечити машині перфектну керованість, а що стосується найвищого темпу пересування, то виробник вказував, що «автомобіль розрахований на швидкість понад 200 миль/год» (тобто, більше 300 км/год). Якщо точніше, заявлена максимальна швидкість складала 340 км/год.
На цей результат працював і кузов з уважно прорахованою аеродинамікою, дизайном якого займався Макс Бокстром, що мав досвід формульний досвід роботи у команді Brabham. Зверніть увагу на отвори для проходження повітря за передніми колесами, на форму заднього скла, яка формує хід потоку повітря та на «відрублену» задню частину кузова, яка виконана такою задля зниження турбулентності.
Зупиняти півторатонне авто, що здатно пересуватись із швидкістю понад 300 км/год, повинні були передні 6-поршневі гальмівні механізми та вентильовані диски з параметрами 343Х32 мм зпереду та 4-поршневі механізми та вентильовані диски з параметрами 343Х26 мм позаду. Окремо підкреслювалося, що гальмівна система не боїться високих навантажень.
В салоні на власника чекала авіаційна стилістика, глибокі крісла, що створювались для забезпечення однакового комфорту як у подорожах, так і під час активної роботи кермом та майже повне покриття оточуючих поверхонь високоякісною шкірою. Для поціновувачів справжнього контакту між водієм та машиною — а відтак, і механічних трансмісій — окремо підкреслювалося, що чіткості роботи важіля 6-ступеневої «механіки» була приділена особлива увага.
Система курсової стабілізації вдохила до стандартної комплектації.
Нажаль, компанія, що була успішною у авіаційній галузі та з 1961 року співпрацювала з Chrysler у напрямку поставок двигунів, у випадку з Bristol Fighter потрапила у халепу: з 2004 по 2011 роки було зібрано чи то 9, чи 14 екземплярів цієї моделі. Можливо, для цінника у 235 тис британських фунтів у Bristol Fighter була недостатньо приваблива зовнішність — не допомогли навіть «крила чайки». А може, сама по собі вартість сприймалася завищеною як для моделі від виробника, маловідомого широкому загалу...
P.S. вище мова йшла про «звичайний» Bristol Fighter, а виробник планував продавати ще й Fighter S потужністю 628 к.с. на 5900 об/хв (момент — 786 Нм на 3900 об/хв). Флагманом лінійки мав стати Fighter T з 8-літровим турбодвигуном потужністю 1026 к.с. (прописом: тисяча двадцять шість) на 5600 об/хв та з обертаючим моментом 1405 Нм на 4500 об/хв.
Нажаль, цим планам не судилося бути втіленими у реальність...
текст — Юрій Бугаєв
Фото — Matthew Richardson
Даний матеріал не є рекламним і його публікація має на меті ознайомлення читачів з певними властивостями автомобіля.
Стильний партнер Автомобільного Бюро Sport-Engine — український бренд чоловічого верхнього одягу Astoni, лекала, моделі та самі вироби якого створюються в Україні завдяки досвіду засновників компанії.
Чоловічій одяг Astoni.
Зроблено зі смаком.
Зроблено якісно.
Зроблено в Україні.
