текст — Юрій Бугаєв
ілюстрації — Maserati S.p.A.
«Maserati Corse 12» або скорочено MC12 — з породи тієї техніки, яка змушує божеволіти. В когось їде дах від одної з 12-циліндрових Ferrari, хтось шаленіє від Porsche, хтось обожнює Lambo, а хтось лише посміхається, слухаючи суперечки, який з суперкарів кращий, бо у історії Автомобіля існує Nissan GT-R.
Та є такі, хто дивиться на Maserati MC12 — і більше ні про що чути не хоче. Знає, що на весь світ їх виготовили всього кілька десятків. Знає, що у 99.999% випадків це мрія, якій не судилося втілитися у життя. І все ж...
Це і є любов.
А зараз це ще й питання віку. У незвичному розрізі.
Наприклад, наступного року хтось відкриє паспорт й сумно посміхнеться: не віриться, мені вже...
Хтось вже сьогодні відмовляється прийняти свій вік.
А знаєте, що зроблять наступного власники Maserati MC12? Просто запишуть ще один рік на рахунок свого шедевра. Типу, вона стала ще на рік краще. От наприклад, цього року виповнилося рівно два десятиліття з того моменту, як було закінчено виробництво другої партії дорожніх Maserati MC12. Їх збирали у два заходи: 30 примірників у 2004 році (з яких 5 не призначалися для продажу) та 25 у 2005-му.
Тобто, загалом для клієнтів по всьому світі зібрали 50 таких авто.
Наприкінці минулого серпня одну з Maserati MC12 продали за Є4.7 млн ($5.2 млн), що зробило цей суперкар найдорожчим серед коли-небудь проданих «тризубів».
За що якийсь поціновувач віддав такі гроші?
Можливо, за розуміння, що під фантастичним кузовом дизайна Френка Стефєнсона криється шассі Ferrari Enzo (монокок із сполучення карбону та номексу, підрамники з алюмінію попереду та позаду, дворичажні підвіски по колу з демфіруючими елементами за схемою push-rod із спіральними пружинами та регульованими амортизаторами), а у моторному відсіку розташовано атмосферний 6-літровий V12 повздовжнього розташування із системою змащування з сухим картером, потужність якого у порівнянні із «донорською» Ferrari Enzo знизили з 660 до 630 к.с. на 7500 об/хв (піковий обертаючий момент у 652 Нм досягається на 5500 об/хв). Завдяки роботизованій 6-ступеневій коробці Maserati Cambiocorsa, яка підводить обертаючий момент до задніх коліс, спринт 0-100 км/год автомобіль із спорядженою вагою 1335 кг здатен виконати за 3.7 с (виробник заявляв 0-100 км/год за 3.8 с), а максимальні 330 км/год залишаються цілком пристойними навіть за 20 років після завершення виробництва Maserati MC12.
Не впевнений, наскільки це важливо зараз, але невдовзі після дебюту з'ясувалося, що Maserati MC12 спочатку виявилася швидшою за Ferrari Enzo під керуванням Стіга з Top Gear на їх власному полігоні, а потім підтвердила свої здібності вже на Ринзі: на треку Нордшляйфе результат MC12 був 7 хв 24.29 с— при тому, що результат Ferrari Enzo з більш потужним 6-літровим V12 становив 7 хв 25.21 с. Тобто, у порівнянні із своїм близьким родичем з Маранелло менш потужний та швидкісний «тризуб» безпосередньо у справі виявився більш швидким.
А можливо, вся справа просто у тому, що така потужність та швидкість доступна ще й із знятим дахом, оскільки кузов Maserati MC12 — це тарга...
І байдуже, що машина просто величезна завширшки (2 м 96 мм!). Не так вже й важливо, що геометрія переднього габариту відчутно обмежує можливості не тільки парковки, а й власне під'їзду до того місця, де з машини треба буде виходити. Все одно це лише певні особливості володіння фантастично естетичним та технологічним генератором водійської насолоди. Тож, як на мене, це той випадок, коли вартість автомобіля та його цінність — зовсім не те саме...
