Ferrari J50: юбилей в Стране восходящего солнца ДОПОЛНЕНО +UA-ВЕРСІЯ

13 декабря 2016
(2 голосов)
Author :  

Ferrari J50 2016

50 лет назад Ferrari начали продавать в Японии.

Сегодня, в Токио, итальянская марка представила очередной limited-edition, посвященный этому событию. Машина получила название Ferrari J50…

В Ferrari говорят, что этот автомобиль призван вернуть интерес к моделям с кузовом «тарга» – и напоминают, что 70-80-х в Маранелло производили две таких модели. Речь о Ferrari 308, которую в разных версиях выпускали с 1977 по 1985 годы (в исполнении с кузовом «тарга» она называлась GTS и GTSi) и о Ferrari 328, производившейся с 1985 по 1989 годы (вариант со съемной крышей тоже назывался GTS).

Ferrari 308 GTS образца 1978 модельного года дебютировала на Франкфуртском автосалоне’1977 – и в отличие от ранних 308 GTВ имела исключительно стальное оперение кузова. Тут стоит отметить, что двумя годами ранее в Париже дебютировало купе 308 GTВ – и первые 808 авто имели фиберглассовые кузовные панели, что по сравнению с более поздними «металлическими» GTВ давало как минимум 150-килограммовое преимущество в снаряженной  массе. Кузова 308-й модели, чьим дизайном в Pininfarina занимался Леонардо Фиораванти, по традиции производились на мощностях Carrozeria Scaglietti.

Ferrari 308 1977

Ferrari 308 GTS 1978 модельного года

 

В моторном отсеке (двигатель у Ferrari 308 располагался в базе, поперечно) был установлен бензиновый атмосферный V8 объемом 2.9 литра. У европейских версий мотор оснащался системой смазки с сухим картером и выдавал 255 л.с. при 6600 об/мин, в то время, как модификация для рынка США (а так же поставлявшаяся на рынки Австралии и Японии) имела более простой мотор с традиционной системой смазки и развивала 240 л.с.  

Разгонная динамика была на уровне 7 секунд до «сотни» со скоростным потолком в 252 км/ч.

Если сравнивать купе и таргу Ferrari 308, то первых выпустили 2897 экземпляров, в то время как вариант со съемной крышей выбрали 3219 покупателей.  

В 1980 году на двигатели стали устанавливать механический впрыск Bosch K-Jetronic, из-за чего автомобиль стал называться Ferrari 308 GTSi. В силу ужесточившихся эко-норм эта модификация потеряла в мощности: «европейцы» развивали 214 л.с. (скоростной потолок – 240 км/ч), а на экспорт шла 205-сильная машина.

Внешне автомобиль практически не отличался от 308-й образца 1978 модельного года.

Ferrari 308 GTSi 1980

Ferrari 308 GTSi (1980)

 

И вновь покупатели охотнее приобретали таргу: 308 GTSi разошлась в количестве 1743 авто, в то время как купе 308 GTBi купило всего 494 человека.

Пройдет еще два года – и на Парижском автосалоне’1982 дебютирует Ferrari 308 GTS Quattrovalvole. Уже в названии вновь модифицированной 308-й содержалось указание на главное отличие от модели 1980-го года: 8-цилиндровый мотор обзавелся системой с четырьмя клапанами на цилиндр, что почти позволило вернуть машине исходные показатели отдачи. Европейская версия 308 GTS Quattrovalvole развивала 240 л.с. при 7000 об/мин, а на экспорт поставлялись автомобили с двигателями мощностью 235 л.с. при 6800 об/мин.

Ferrari 308 GTS Quattrovalvole 1982

В салоне главным отличием 308 GTS Quattrovalvole были часы и указатель температуры масла, переместившиеся на трансмиссионный туннель. Покупатели 3042 раза выбрали «таргу» GTS и только 748 раз купе GTB.

Экологические нормы обусловили интересную особенность этой модели: после 7 лет выпуска 308 GTS в разных версиях наиболее быстрыми остались самые ранние, 255-сильные модификации для рынка Европы. Выпущенная в 1982 году модель 208 Turbo с 2-литровым 220-сильным мотором ситуацию не изменила: уменьшенный на литр рабочий объем наддувом в полной мере не компенсировался.   

Ну, а в 1985 году во Франфурте состоялась премьера модели 328, которая пришла на смену 308 Quattrovalvole.

Ferrari 328 GTS 1985

Увеличившийся рабочий объем двигателя (3.2 литра) и схема с 4 клапанами на цилиндр позволила добиться отдачи в 270 л.с. при 7000 об/мин и 304 Нм при 5500 об/мин.

Спринт  0-100 км/ч эта красотка выполняла за 6.4 секунды, имея скоростной потолок на уровне 263 км/ч. К 1989 году, когда был прекращен выпуск модели 328, такой автомобиль разошелся тиражем в 6068 экземпляров – т.е. почти в 5 раз больше, чем купе 328 GTB (1344 авто).

В Ferrari предлагали турбонаддувную модификацию и для модели этого поколения: GTS Turbo оснащали 2-литровым V8 под турбиной IHI, дувшей 1.05 бара. В результате пиковая мощность составляла 254 л.с. при 6500 об/мин и 328 Нм максимального крутящего момента при 4100 об/мин.

При этом тест, по результатам которого в июне’1986 итальянское издание Quattroruote опубликовало материал, показал, что несмотря на более мощный 8-цилиндровый мотор Ferrari 328 GTS разгоняется до 100 км/ч (6.4 с) по-сути так же, как Ferrari GTS Turbo (6.3 с), а километр проезжает лишь на 0.2 с быстрее (по паспортным данным – на 0.1 с быстрее).

Вот такую технику нам предложили вспомнить сегодня, представив Ferrari J50.

 

Да простят меня олдскульные поклонники Ferrari (я, врочем, и сам во многом такой), но как по мне новинка – ничуть не хуже целого ряда шедевров, внешностью которых занимались в Pininfarina, а кузова создавали в Carrozeria Scaglietti. Скажу больше: пожалуй, это самый красивый выходец из Маранелло последних лет! Безусловно, La Ferrari очень хорош во всех отношениях, хотя моим фаворитом до сих пор был совершенно запредельный Ferrari Sergio. Но сегодняшний дебютант перекрыл обоих. Не сглазить бы спецов из Центра Стиля Ferrari, которые и работали над J50...

Особенно классно смотрится остекление кокпита в стиле «визор шлема» – на этот счет в компании говорят, что работая над этой частью экстерьера, они держали в уме аналогичное решение у легендарных GTO, F40 и F50.

Ценителям 5-спицевых фирменных «звезд» отдельно сообщаю: дизайн 20-дюймовых кованных дисков был разработан специально для J50.

За передними сиденьями расположился 3.9-литровый твин-турбовый V8, поскольку построен автомобиль на базе Ferrari 488 Spider. По сравнению с исходной спецификацией мотора выросла мощность: с 670 до 690 л.с. при 8000 об/мин. О величине крутящего момента и разгонной динамике в Ferrari тактично умолчали: кому это нужно, когда речь о шедевре? Тем более, что и базовые 760 Нм при 6750 об/мин с 3 секундами до «сотни» - это более, чем достаточно.

Следуя своей философии индивидуального подхода, в Маранелло силами подразделения Ferrari’s Special Projects планируют построить всего 10 экземпляров Ferrari J50 – каждая согласно пожеланиям клиента, решившего выложить за машину... Впрочем, что я все о цифрах да показателях? В Маранелло создали очередной шедевр – вот что главное. Хотя, конечно, было бы приятно в самом деле не задумываться о цифрах, стоимости – и оказаться сегодня в Токио, в числе тех, чье имя значится в списке владельцев Ferrari J50...

Словом, шедевры из Маранелло по-прежнему вдохновляют и заставляют мечтать – а значит, выполняют свое предназначение.  

 

ДОПОЛНЕНИЕ

После вопросов «неужели Ferrari работает себе в убыток, выпуская такие красивые авто?» думаю будет правильно привести несколько цифр и напомнить некоторые факты.

Итак: округленная стоимость нового 488-го Спайдера в Европе – 300 тысяч евро. Теперь обратимся к недавнему примеру все с той же Ferrari Sergio: их построили всего 6 штук. Стоимость каждого автомобиля составила не менее 2 млн евро. Что же касается возможностей в плане ручной работы, то по сей день в Маранелло запросто приводят в идеальное состояние Ferrari 250 GTO, если клиент по счастливой случайности обнаруживает эту модель в продаже по хорошей цене и хочет восстановить машину до состояния «только с конвейера». Т.е. речь идет о технике, давно снятой с производства и по совместительству носящей титул самой дорогой в мире...  

 

текст – Юрий Бугаев

иллюстрации – Ferrari N.V., Neil Fraser

 

МАТЕРИАЛ ПОДГОТОВЛЕН БЕЗ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ПОДДЕРЖКИ ОФИЦИАЛЬНЫХ ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ МАРКИ

 

 

UA-ВЕРСІЯ МАТЕРІАЛУ

 

Ferrari J50: ювілей у країні сонця, що сходить

Ferrari J50 2016

50 рокув тому Ferrari почали продавати у Японії.

13 грудня у Токіо італійська марка представила черговий limited-edition, що його було присвячено цій події. Машина отримала назву Ferrari J50…

У Ferrari кажуть, що це авто покликане повернути зацікавленість покупців у моделях з кузовом „тарга” – і нагадують, що у 70-80-х роках в Маранелло збирали дві такі моделі. Мова йде про Ferrari 308, яку у різних модифікаціях випускали з 1977 по 1985 роки (версія з кузовом „тарга” мала назву GTS та GTSi), та про Ferrari 328, яку випускали з 1985 по 1989 роки (її варіант із зйомним дахом також звався GTS).

Ferrari 308 GTS зразку 1878 модельного року дебютувала на Франкфуртському автосалоні’1977 – та на відміну від 308 GTB раннього періоду випуску мала виключно сталеве зовнішне оздоблення кузова. Тут варто відзначити, що двома роками раніше у Парижі дебютувало купе 308 GTВ – і перші 808 авто мали фібергласові кузовні панелі, що у порівнянні з „металевими” GTB, які випускалися пізніше, давало перевагу у спорядженій вазі як мінімум у 150 кг. Кузов 308-ї моделі, дизайном якого у Pininfarina займався Леонардо Фіораванті, за традицією виготовляли у Carrozeria Scaglietti.

Ferrari 308 GTS 1978 модельного року

 

В моторному відсіку (двигун у Ferrari 308 розташовано у базі, поперек) було встановлено бензиновий атмосферний V8 об’ємом 2.9 літри. У європейських версій він мав мастильну систему із сухим картером та віддачею 255 к.с. при 6600 об/хв, в той час як модифікації для США (а також ті, що поставлялися до Австралії та Японії) мали більш простий двигун з традиційною мастильною системою та потужність 240 к.с.

Динаміка розгону була на рівні 7 секунд до „сотні” з максимально можливою швидкістю 252 км/год.  

Якщо порівнювати купе та таргу Ferrari 308, то перших випутили 2897 екземплярів, а от варіант із зйомним дахом обрали 3219 покупців.

У 1980 році на двигуни почали встановлювати механічний вприск Bosch K-Jetronic, що зумовило зміну назви – тепер автомобіль іменувався Ferrari 308 GTSi. В сиду більш жорстких еко-норм ця модифікація втратила частину потужності: „європейці” мали 214 к.с. (максимальна швидкість – 240 км/год), а на експорт йшли 205-сильні машини.

Зовні авто майше не відрізнялося від 308-ї зразка 1978 модельного року.

Ferrari 308 GTSi (1980)

 

І знов покупці віддавали перевагу кузову „тарга”: 308 GTSi розійшлася у кількості 1743 авто, в той час як купе 308 GTBi придбали всього 494 клієнта.

Порівнявши кількість клієнтів, які обрали 308-у 1978 модельного року да 80-го, можна зрозуміти, чому вже за два роки, у Парижі, на автосалоні 1982 року відбулася прем’єра Ferrari 308 GTS Quattrovalvole. За назвою вдруге модифікованої 308-ї можна було зрозуміти, в чому головна відмінність у порівнянні з моделлю 1980 року: 8-циліндровий двигун, оздоблений чотирма клапанами на циліндр, майже повернув машині початкові показники віддачі. Європейська версія мала потужність 240 к.с. при 7000 об/хв, а на експорт поставляли авто з двигунами потужністю 235 к.с. при 6800 об/хв.

В салоні головною відмінністю 308 GTS Quattrovalvole був годинник та показник температури мастила, які з’явилися на трансмісійному тунелі. Покупці 3042 рази обрали „таргу” GTS та лише 748 купе GTB.  

Екологічні вимоги зумовили цікаву особливість цієї моделі: після 7 років випуску 308 GTS у різних версіях найшвидшим залишився 255-сильний варіант для ринку Європи, який випускали одразу після офіційного дебюту 308-ї – той, що мав композитні кузовні панелі. Випуск у 1982 році моделі 208 Turbo з 2-літровим 220-сильним двигуном ситуацію не змінив: зменшення робочого об’єму на літр не компенсувалося наявністю турбіни.

Ну, а у 1985 році у Франкфурті відбулася прем’єра моделі 328, що прийшла на зміну 308 Quattrovalvole.

Робочій об’єм, який було збільшено до 3.2 літра та схема з 4 клапанами на циліндр дозволила отримати віддачу двигуна у 270 к.с. при 7000 об/хв та 304 Нм при 5500 об/хв.

Норматива 0-100 км/год ця красуня виконувала за 6.4 секунди та мала максимальну швидкість 263 км/год. До 1989 року, коли випуск моделі 308 було припинено, це авто розійшлося у кількості 6068 екземплярів – тобто, майже у 5 разів більше, ніж купе 328 GTB (1344 авто). 

Ferrari пропонувала турбо-модифікацію і для цієї моделі: вона мала назву GTS Turbo та комплектувалася 2-літровим V8 з нагнітачем IHI, який давав тиск 1.05 бара. Результатом була пікова потужність у 245 к.с. при 6500 об/хв та 328 Нм максимального обертального моменту при 4100 об/хв.

Цікаво, що тест, після якого італійське видання Quattroruote в червні 1986-го опублікувало матеріал, показав: не дивлячись на більш потужний двигун Ferrari 328 GTS має, по-суті, таку ж розгінну динаміку (6.4 с за паспортом) як і Ferrari GTS Turbo (6.3 с), а кілометр проїжджає лише на 0.2 с швидше (за паспортними даними – на 0.1 с швидше).

Ось таку техніку нам запропонували пригадати, представивши Ferrari J50.

Хай вибачають мене олдскульні прихильники Ferrari (хоча я, власне, й сам такий), але як на мене зовні новинка нічим на поступається цілому ряду шедевральної техніки, що її було створено дизайнерами Pininfarina та кузова для якої створювалися у Carrozeria Scaglietti. Та навіть більше: це, мабуть, найкрасивіший „вихованець” з Маранелло останніх років! Звичайно, La Ferrari справляє враження, хоча чесно кажучи, моїм фаворитом досі був абсолютно приголомшливий Ferrari Sergio. Але J50 перевершив обох. Тільки б не наврочити, бо над зовнішністю працювали спеціалісти з Центру Стилю Ferrari.

Особливо класно виглядає те, як виконано скляне оздоблення в стилі „візор шолому” – у компанії про це рішення кажуть, що працюючи над ним вони орієнтувалися на аналогічне рішення у легендарних GTO, F40 та F50.   

Поціновувачам 5-спицевих фірмових „зірок” окремо повідомлюю: дизайн 20-дюймових кованих коліс був розроблений спеціально для J50.

За кріслами розташовано 3.9-літровий твін-турбовий V8, оскільки збудовано цю модель на базі Ferrari 488 Spider. У порівнянні з оригіналом потужність зросла з 670 до 690 к.с. при 8000 об/хв. Про значення максимального обертального моменту, як і про динаміку прискорення з місця, у Ferrari тактично не кажуть: нащо, коли мова йде про шедевр? Тим більше, що й „базові” 760 Нм при 6750 об/мин з 3 секундами до «сотні» у 488 Spider – це дуже й дуже пристойно.

Індивідуальний підхід та загалом філософія hand made, яку в таких випадках сповідують у Маранелло, допомагає зрозуміти, чому підрозділ Ferrari’s Special Projects збудує всього 10 екземплярів Ferrari J50. Кожна – згідно смакам та побажанням клієнта, який згодився викласти за своє придбання...

Хоча, що це я все про цифри та показники? В Маранелло створили черговий шедевр – ось що головне. Та не буду сперечатися, що дивлячись на це авто, мені дуже хотілося б справді на замислюватися про цифри, вартість – і опинитися 13 грудня у Токіо, серед тих, чиє ім’я вже занесено у перелік власників Ferrari J50...

Іншими словами, Ferrari, як і раніше, надихають та змушують мріяти – тобто, свою місію шедеври з Маранелло виконують цілком та повністю.

 

ДОПОВНЕННЯ

Після питань „невже Ferrari працює збитково, створюючи такі красиві авто?” гадаю буде доречно привести кілька цифр та нагадати деякі факти.

Тож маємо: новенький 488-й Спайдер коштує в Європі приблизно 300 тисяч євро. Тепер звернемося до нещодавнього прикладу з тим-таки Ferrari Sergio, яких збудували 6 одиниць. Вартість кожного з них становила не менше, ніж 2 млн євро.

Що ж стосується можливостей в плані ручної роботи, то досі в Маранелло із задоволенням приводять в ідеальний стан Ferrari 250 GTO, якщо клієнтові пощастило знайти цю модель за цікавою ціною та він має час та натхнення довести своє придбання до стану „як з конвейеру”. При цьому мова йде про техніку, давно зняту з виробництва та яка зараз за сумісництвом є найдорожчім авто в світі...   

 

текст – Юрій Бугаєв

ілюстрації – Ferrari N.V., Neil Fraser

 

МАТЕРІАЛ БУЛО ПІДГОТОВЛЕНО БЕЗ ВИКОРИСТАННЯ ПІДТРИМКИ ОФІЦІЙНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ МАРКИ

 

 

Автомобильное Бюро Sport-Engine начало свою работу весной 2010 года – и с тех пор мы стараемся предоставлять нашим клиентам и читателям максимально полную и интересную информацию. Автомобили, процесс их создания, жизни и борьбы на гоночных трассах, история и легендарные личности мира моторов, тренды, ощущения от вождения – вот то, чем живем мы и чем готовы поделиться с Вами.

Если стиль и качество нашей работы вызвали у Вас интерес в плане сотрудничества, пишите на bugaev@sport-engine.com

Искренне надеюсь, что Вам у нас понравится.

Юрий Бугаев, основатель и руководитель Автомобильного Бюро Sport-Engine